Види розчинів для контактних лінз і які вимоги до них?

У загальному плані розчини діляться на однокомпонентні «багатофункціональні» і пероксидні системи. 
Для того, щоб носіння контактних лінз було комфортним і безпечним, розчини повинні виконувати ряд функцій. По-перше, вони повинні максимально відповідати складу сльози за вмістом солі і pH, для чого в них вводяться буферні системи (звичайно, фосфатні). По-друге, необхідні певні речовини, що мають властивості змащення (lubricant) для безперешкодного і, відповідно, безболісного ковзання контактної лінзи в оці. Третє- очищення контактних лінз, причому в деяких розчинах за рахунок поєднання різних "миючих" засобів повне очищення досягається шляхом простого занурення контактних лінз у розчин, без механічного очищення тобто без протирання пальцями (No Rub формула), а в інших цей етап необхідний. Точно також деякі розчини не вимагають додаткового очищення лінз ензим- ними таблетками, а для інших це очищення неминуче. Кожен з цих способів догляду має свої переваги і недоліки. До переваг споживачі відносять простоту використання розчинів No Rub без застосування ензимів, недоліком в цьому випадку може бути велика частота алергічних реакцій. Дезінфекція є найбільш відповідальним моментом в обробці контактних лінз. Згідно європейським стандартний розмір (ISО), за час перебування контактної лінзи в розчині кількість бактерій (досліджуються стафілокок і псевдомонад) має зменшуватись на три логарифмічні одиниці (тобто в 1000 разів), а кількість хвороботворних грибків -на одну одиницю (тобто в 10 разів). Раніше застосовувалися у складі розчинів хлоргексидин і тімеросал в даний час не використовуються, тому що викликають подразнення сльозової оболонки очей. Найбільш часто застосовують бігуанідні антисептики. При цьому, незважаючи на наявність різних компонентів, розчини для контактних лінз не повинні викликати алергічних реакцій слизової оболонки очей. 
Ідеальним засобом з точки зору відсутності загрози алергії є пероксидні системи, що складаються з розчину хлориду натрію в перекису водню і платинового каталізатора. Після завершення реакції розкладу перекису в них не міститься взагалі ніяких хімічно активних речовин. Недоліком їх може бути потенційна можливість викликати опік (хоча і неважкий) слизової оболонки ока при порушенні правил експлуатації.